Лікування наркоманії - Терапевтична спільнота

Терапевтичні спільноти як самостійні організації, програми та діяльність яких дозволяють суттєво доповнити професійну допомогу залежним від психоактивних речовин, стали виникати у 50-60-ті роки. XX ст.

Найбільш відомі терапевтичні спільноти, що використовують різні терапевтичні моделі, засновані на принципі добровільного дотримання учасниками програми суворого режиму та безумовного ухвалення всіх правил розпорядку та норм поведінки, прийнятих у терапевтичних спільнотах.

Основні норми поведінки у них схожі і, зазвичай, включають такі принципи: повна відмова від вживання психоактивних речовин (наркотичних засобів, алкоголю, котрий іноді від куріння тютюну), відсутність фізичного насильства, заборона сексуальних контактів під час перебування у лікувальних центрах.

Терапевтичні спільноти – модель соціального навчання позитивному (здоровому) способу життя. Зазвичай на перших етапах нові члени терапевтичного співтовариства зайняті лише самообслуговуванням, самопідготовкою та участю у групових заняттях, індивідуальних консультаціях, передбачених у програмі. Надалі члени терапевтичного співтовариства беруть участь в органах самоврядування та посильної трудової (навчальної) діяльності, набувають нових професій, які дозволяють після закінчення лікування та соціально-психологічної реабілітації успішніше повноправно адаптуватися у суспільстві.

Програма Терапевтична спільнота ґрунтується на психологічній атмосфері, створеній усіма її учасниками. Навколишнє середовище в ТЗ забезпечує високий рівень безпеки та захищеності людини, яка бажає вилікуватися від наркозалежності. Саме з цієї причини наркозалежна людина може вільно навчитися по-новому поводитися в суспільстві.